Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №910/9947/15
Постанова ВГСУ від 29.12.2015 року у справі №910/9947/15
Ухвала КГС ВП від 18.10.2018 року у справі №910/9947/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 910/9947/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Малетича М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВиробничого кооперативу "Контакт-90"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.07.16у справі№910/9947/15господарського судуміста Києваза позовомВиробничого кооперативу "Контакт-90"доКомунального підприємства "Київпастранс"простягнення суми за участю представників від:позивачаКрижанівської О.М., дов. від 14.07.16,відповідачаМузики В.І. дов. від 16.01.16, Юрко О.Є. дов. від 12.09.16

В С Т А Н О В И В :

Виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 1 581 972,97 грн. основного боргу, 571 101,43 грн. інфляційних, 95 178,43 грн. 3% річних та 437 968,14 грн. пені.

Справа судами розглядалась неодноразово. За результатами останнього перегляду, рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.16 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено частково. Стягнуто основної заборгованості 1 581972,97 грн., 3% річних - 142 117,52 грн., інфляційних 883 252,08 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Отрюх Б.В., Гончаров С.А.), рішення скасоване, у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 18.07.06 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (замовник), виробничим кооперативом "Контакт-90" (підрядник) та Дирекцією по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту (служба замовника) укладено договір підряду №3/07-06, за яким замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання загально-будівельних робіт при будівництві тролейбусної лінії від пл. Амурської по вул. О. Трутенка, вул. Академіка Вільямса, вул. М. Якубовського до вул. Касіяна.

Відповідно до п.1.2 договору вартість підрядних робіт складає: 5 534 740 грн., ПДВ 1 106 948 грн., всього - 6 641 688 грн.

Згідно п.4.3 договору остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем згідно актів виконаних робіт протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться після надходження коштів від Головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.06, а у частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.5.1 договору).

Додатковими угодами до договору від 29.12.06 №2, від 31.03.08 №4, від 30.12.08 №6, від 11.06.09 №7, від 09.07.10 №9, від 29.12.11 №11 та від 28.12.12 №12 продовжувався термін дії договору. Так, за змістом додаткової угоди від 28.12.12 №12 термін дії договору продовжено до 31.12.13.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем були виконані роботи, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в), а саме: за травень 2007 року на суму 83 110,80 грн., за жовтень 2007 року на суму 1 329 577,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 149 372,40 грн., за грудень 2007 року на суму 1 965 235,20 грн., за грудень 2007 року на суму 348 364,80 грн., за лютий 2008 року на суму 1 079 558,40 грн., за квітень 2008 року на суму 806 966,40 грн., за липень 2008 року на суму 1 493 497,20 грн., за липень 2008 року на суму 802 658,40 грн., акт за грудень 2010 року на суму 528 943,20 грн., за грудень 2010 року на суму 57 063,60 грн., за грудень 2010 року на суму 671 251,20 грн. та за грудень 2010 року на суму 297 584,40 грн.

Вартість виконаних ВК "Контакт-90" підрядних робіт за вказаним договором становить 9 613 183,20 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено, що вказані вище акти підписані представниками сторін та службою замовника і скріплені печатками кооперативу, підприємства та дирекції без жодних зауважень та заперечень. Відповідач не заперечує проти факту виконання загально-будівельних робіт за договором. При цьому, зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором виконало частково, оплативши виконані роботі на суму 4 926 046,45 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем також здійснено передачу обладнання та матеріалів на загальну суму 2 851 075,50 грн., що було враховано сторонами у підсумках взаємних розрахунків: накладна від 15.08.07 №11 на суму 902 993,03 грн., накладна від 28.09.07 №17 на суму 193 498,51 грн., накладна від 28.11.07 №20 на суму 33 576,96 грн., накладна від 28.11.07 року №21 на суму 223 839 грн., накладна від 31.07.08 №10 на суму 1 226 846 грн., накладна від 21.11.08 №16 на суму 270 322 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних підрядних робіт не виконав у повному обсязі. Вартість неоплаченої частини робіт склала 1 581 972,97 грн., що стала предметом розгляду даної справи.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог ВК "Контакт-90". Відповідач вказував на пропущення позивачем строків позовної давності, посилаючись на те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання виникло 10.06.10, тоді як позивач звернувся із позовною заявою лише 16.04.15.

Так, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по вказаному договору, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони договору щорічно змінювали умови договору, в яких зокрема, продовжували термін дії договору та зазначали про загальну суму коштів, передбачених на відповідний рік. Так, зокрема, суд першої інстанції зазначив, що 28.12.12 між сторонами укладено додаткову угоду №12 до договору, якою було зафіксовано загальну вартість підрядних робіт та загальну суму коштів на 2013 рік, що становить 1 715 641,55 грн. При цьому, місцевий господарський суд вказав, що дана додаткова угода №12 не містить факту визнання відповідачем боргу у певному розмірі за певний період, проте укладенням додаткових угод про продовження дії договору після виконання зобов'язань позивачем, відповідач фактично вчиняв дії, що підтверджують визнання ним свого дійсного зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт за договором. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що 05.09.13 представниками сторін у межах строку позовної давності підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором на суму 1 581 972,97 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що строк позовної давності не переривався, та як наслідок зазначене свідчить про пропущення позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав, що у свою чергу це було безумовною підставою, визначеною ст.267 ЦК України для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суддів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до 31.12.06 та до повного розрахунку між сторонами, так і строки виконання зобов'язань, а саме, остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється замовником згідно актів виконаних робіт, протягом 10-ти днів після підписання виконаних робіт.

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч.1 ст.611, ч.ч.2-4 ст.612 ЦК України.

Перевіряючи доводи відповідача в частині застосування судами норм закону щодо позовної давності, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань з поетапним прийманням роботи та розрахунку за неї, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 31.12.06.

Таким чином, умовами договору виконання роботи та строки сплати за неї визначено етапами.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача сплачувати суми за виконану роботу частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, судами не встановлено початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів. Не зазначено, з якого саме моменту необхідно обчислювати (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов'язань.

Отже, судам слід проаналізувати умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід звернути увагу на те, що у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позовна давність за вимогами позивача про сплату коштів, які відповідно до умов договору визначені періодичними поетапними платежами, повинні обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.12 №6).

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.16 та рішення господарського суду міста Києва від 12.04.16 у справі №910/9947/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж. О. Корнілова

М.М. Малетич